Продовжуючи тему самовільного залишення військової частини або місця служби (ст.407 КК України) та дезертирства (ст.408 КК України), як і анонсував у попередньому пості, декілька слів про новий Закон України “Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану” від 20.08.2024 №3902-IX (далі Закон №3902-IX), який набув чинності 07.09.2024 року, яким встановлені порядок та умови звільнення від кримінальної відповідальності військовослужбовців, які дезертирували або самовільно залишили військову частину.
Так, Законом №3902-IX стаття 401 Кримінального кодексу України доповнена п’ятою (новою) частиною, в якій і викладені умови звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які дезертирували або самовільно залишили військову частину.
Зокрема, це такі умови:
- особа під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 Кримінального кодексу України, тобто вперше самовільно залишила військову частину або дезертирувала;
- особа добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби;
- наявність письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Аналізуючи наведені вище умови звільнення від кримінальної відповідальності, хочу звернути увагу на наступне.
По-перше. Особа з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності та про намір повернутися до військової частини може звернутися, як до слідчого, прокурора, так безпосередньо і до суду. Законом №3902-IX не встановлено, до якого слідчого та суду, виходячи, зокрема, з правил підслідності, територіальної компетенції та територіальної підсудності особа може звернутися з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності.
Але, виходячи з приписів кримінально-процесуального закону, є очевидним, що з відповідним клопотанням особа має звертатися до: слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, порушеному по факту самовільного залишення такою особою місця служби; прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням; суду, якому підсудна кримінальна справа за обвинуваченням особи, яка самовільно залишила місце служби.
По-друге. Законодавець, формулюючи таку підставу звільнення від кримінальної відповідальності, як “повернення до цієї або іншої військової частини” використовує союз “або” який означає альтернативу, вказуючи на необхідність вибору одного варіанту з двох запропонованих варіантів.
Відтак, саме особі належить право вибору: повернутися до своєї військової частини або повернутися до іншої (нової) військової частини (за згоди командира такої частини).
По-третє. Як мною зазначено вище, однією з підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності є наявність письмової згоди командира на продовження проходження особою військової служби.
Відтак, у разі якщо особа вирішить повернутися до іншої (нової) військової частини, то виникає запитання щодо звільнення з посади за попереднім місцем служби та запитання щодо того, який саме командир (попередній чи новий) має надавати відповідну письмову згоду.
Щодо звільнення з посади за попереднім місцем служби, то це питання урегульовано Законом №3902-IX, яким, крім іншого, внесені зміни до ст.24 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”.
Так, відповідно до зазначених змін, військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або дезертирували, - призупиняється. Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви командира військової частини, поданої відповідно до ч.5 ст.86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Якщо коротко і просто, то військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або дезертирували, - призупиняється зі дня порушення кримінального провадження.
В свою чергу, військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов’язків військової служби.
Відтак, зважаючи, що зі дня порушення кримінального провадження військовослужбовці звільняються з посад за попереднім місцем служби, то з цього боку не буде перешкод для продовження служби вже в новій військовій частині.
Щодо зазначеного вище запитання про те, який командир (попередній чи новий) має надавати відповідну письмову згоду у разі, якщо особа вирішила повернутися до іншої (нової) військової частини, то аналіз Закону №3902-IX дає підстави стверджувати наступне:
- відповідну письмову згоду надає командир тієї частини, в якій особа має намір проходити військову службу; письмова згода командира, в якій особа раніше проходила військову службу, не потрібна.
Зауважу, що у разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд своєю ухвалою зобов’язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов’язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
Наша компанія здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на всіх етапах кримінального провадження та у всіх категоріях кримінальних правопорушень, який включає, зокрема, як розробку тактики участі клієнта в окремих слідчих (розшукових) діях, так і формування стратегії захисту в цілому, в тому числі формулювання версії (легенди) підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.