Практика Верховного Суду: спір про право та окреме провадження
На практиці схожі на перший погляд юридичні питання можуть мати абсолютно різну правову природу та різний порядок судового вирішення.
Одні підлягають розгляду в позовному провадженні, інші – в порядку окремого провадження, а деякі взагалі не можуть бути предметом судового встановлення.
Нижче наведено актуальні підходи Верховного Суду щодо розмежування таких категорій справ.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 року у справі №201/5972/22 факт самостійного виховання та утримання дитини одним із батьків є спором про батьківські права та обов’язки, а тому підлягає вирішенню в позовному провадженні, а не в порядку окремого провадження.
Таким чином, така категорія справ підлягає розгляду в позовному провадженні, оскільки існує спір про право.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 року у справі №308/17634/23, факт перебування особи на утриманні загиблого військовослужбовця з метою отримання одноразової грошової допомоги підлягає розгляду в порядку окремого провадження за правилами цивільного судочинства, оскільки між заявником та суб’єктом владних повноважень, який вирішує питання про призначення такої допомоги, відсутній спір про право.
Таким чином, заява про встановлення факту перебування особи на утриманні загиблого військовослужбовця підлягає судовому розгляду в порядку окремого провадження, оскільки у такому випадку відсутній спір про право між заявником та суб’єктом владних повноважень щодо призначення одноразової грошової допомоги.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 06.04.2026 року у справі №214/3475/24 факт здійснення постійного догляду за особою з метою отримання відстрочки від мобілізації не підлягає встановленню у судовому порядку, оскільки питання підтвердження такого догляду вирішується в адміністративному порядку уповноваженими органами та не є самостійним юридичним фактом, що підлягає судовому встановленню.
Відтак, факт здійснення постійного догляду за особою не може бути встановлений у судовому порядку, оскільки підтвердження такого факту здійснюється уповноваженими органами в адміністративному порядку.